ДОНОРСТВО ЯЙЦЕКЛІТИНИ

Донорство яйцеклітини або донація ооцитів (ovum donation- яйцеклітина донорська) використовується у тих випадках, коли яєчники у жінки не продукують власних яйцеклітин (при порушенні овуляторного циклу, вадах розвитку, передчасному виснаженні функції яєчників, менопаузі, після оваріоектомії, проведення  радіо- або хіміотерапії), а також у випадках повторних невдалих спроб ЕКЗ екстракорпорального запліднення при неодноразовому отриманні ембріонів низької якості. Донорство яйцеклітин застосовується також при ризику передачі дитині спадкових захворювань.
У деяких випадках програма донації ооцитів – єдиний спосіб зачаття довгоочікуваного малюка.

Медичний центр «Ваше здоров’я» запрошує жінок віком до 34 років, які народжували дітей, не мають спадкових захворювань, взяти участь в програмах донації яйцеклітин та сурогатного материнства для допомоги безплідним парам.

Інформація для донорів

Якщо Ви вирішили стати донором ооцитів, Вам потрібно знати, що програма донації:
• не змінює вашого звичного перебігу життя;
• не потребує ніяких додаткових навичок;
• не забере багато часу;

• не чинить шкоди вашому здоров’ю;

Процедура донації яйцеклітин (ооцитів) закріплена в українському законодавстві.
Донори, які беруть участь в програмі допоміжних репродуктивних технологій, отримують матеріальну компенсацію та безкоштовне обстеження.

Хто може бути донором

Згідно з рекомендаціями: донор повинен бути віком від 18 до 35 років і мати гарне фізичне й психічне здоров'я. Не використовуються донори, у яких в анамнезі є ракові, серцеві, ниркові захворювання, спадкоємні хвороби й захворювання, що передаються статевим шляхом, захворювання психіки, алкоголізм, використання наркотиків.  Донором ооцитів може стати жінка, що має одну або декілька здорових дітей. Вона не повинна мати шкідливі звички, а також хронічні або генетичні захворювання. Донора ретельно обстежують, оцінюють загальний стан здоров’я, перевіряють на наявність гепатитів В та С, сифілісу, ВІЛ-інфекції, інфекцій, що передаються статевим шляхом, проводять дослідження гормонального фону, також отримують заключення генетика, терапевта та психолога.
 Програма донорства анонімна. Родина, що використовує донорські яйцеклітини, не може бачити фотографії донора, а лише інформується про такі параметри донора: ріст, вага, колір волосся й очей, національність, освіта, наявність родини й дітей, група крові і резус-фактор.
Вік реципієнта (жінки, для якої використовуються донорські яйцеклітини) бажаний до 50 років. Ніякої інформації про реципієнта донорові не надається. Жінка-реципієнт повинна бути обстежена терапевтом і надати висновок про відсутність протипоказання для вагітності й пологів.
Оскільки донорами ооцитів є молоді здорові жінки у віці до 35-ти років, програми ЕКЗ з донорськими ооцитами набагато ефективніші, ніж класичне ЕКЗ. Ефективність переносу ембріонів у групі пацієнтів з донорськими яйцеклітинами навіть перевищує ефективність у групі пацієнтів зі звичайною ІVF програмою, доходячи до 50-60 % на цикл.

Покази для проведення іn vіtro з використанням донорських яйцеклітин 

• відсутність яйцеклітин, обумовлена природною менопаузою, синдромом передчасного виснаження яєчників, станом після видалення придатків матки, рентгенотерапії або хіміотерапії, аномаліями розвитку (синдром Шерешевського-Тернера, дисгенезія гонад тощо);
• наявність гена з мутацією в яйцеклітинах у жінок зі спадкоємними захворюваннями, зчепленими зі статтю (міодистрофія Дюшенна, Х-зчеплений іхтіоз тощо);
• невдалі повторні спроби іn vіtro при недостатній відповіді яєчників на індукцію суперовуляції, кількаразовому одержанні ембріонів низької якості, перенос яких не приводить до настання вагітності.
• Протипоказання – такі самі, як і при проведенні процедури іn vіtro. 

 У жінки проблеми із зачаттям найчастіше виникають у разі відсутності маткових труб, при наявності ендометріозу, проблем з овуляцією (зниженні фолікулярного резерву яєчників та їх виснаженні), схильності до невиношування вагітності, при ризику передачі спадкових захворювань, а також якщо майбутня мама старша 40-ка років. У випадку, коли відновлення природної функції дітонародження неможливе, сучасні репродуктивні технології дозволяють зробити запліднення екстракорпоральним методом, після якого жінка має всі шанси народити здорового малюка. При цьому в її організм відбувається впровадження донорської яйцеклітини, за рахунок якої забезпечується нормальна повноцінна вагітність.

Обсяг обстеження донорів яйцеклітин 

1. Група крові та резус-фактор.
2. Висновок психіатра (одноразово).
3. Гінекологічне обстеження (перед кожною спробою ЕКЗ).
4. Флюорографія (дійсно 1 рік).
5. Аналіз крові на ВІЛ, RW, на наявність маркерів гепатиту В, С (дійсно 3 місяці).
6. Виявлення Іg G й M до токсоплазми, краснухи, цитомегаловірусу, вірусу герпесу (дійсно 12 місяців).
7. Мазок на ступінь чистоти (дійсно 2 тижні).
8. Бактеріологічне дослідження матеріалу цервікального каналу на хламідії, мікоплазму, уреаплазму, трихомонаду, кандиду, гонорею (дійсно 12 місяців).
9. Мазок на онкоцитологію із шийки матки (дійсно 12 місяців).
10. Дослідження каріотипу.
11. Молекулярно-генетичне дослідження на носійство муковісцидозу.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, рівень безпліддя в Україні досягає майже 20%, а це означає, що кожна п'ята пара не може зачати дитину традиційним способом, і питання репродуктивної медицини набирає неабиякої актуальності та значимості. Якщо раніше більшість проблем безпліддя були звісткою, яку треба було просто з сумом прийняти, то тепер ситуація докорінно змінилася, і у сімейних пар є можливість завдяки новим репродуктивним технологіям мати дітей. Від дня зачаття першої дитини за допомогою методу екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) минуло вже більше 30-ти років. За ці три десятиліття медицина здійснила справжній прорив у розвитку допоміжних репродуктивних технологій і сьогодні вони допомагають зачати та народити здорових дітей навіть у найскладніших випадках безпліддя.

Як проходить програма донації яйцеклітин?

1.  Здійснюється стимуляція овуляції донора ооцитів. Донору вводять препарати для росту та дозрівання яйцеклітин. Дозування препарату для донора підбирається індивідуально. Кожні 2-3 дні проводиться контрольне УЗД для оцінки росту та розмірів фолікулів.
2.  Пункція яєчників. Під загальним короткочасним знеболенням проводиться забір ооцитів. Процедура відбувається під контролем УЗ датчика. Процедура безболісна, триває близько 10-15 хвилин.

Де краще пройти обстеження для донора яйцеклітин?

Медичний центр сучасних технологій «Ваше здоров᾽я» співпрацює з провідними українськими клініками репродуктивної медицини «Надія»,  «Інтерсоно», клінікою генетики репродукції «Вікторія» по стандартах Європейської асоціації лікарів репродуктологів.

 Якщо ви вирішили стати донором яйцеклітин, то можете  безпосередньо у нас в МЦСТ  «Ваше здоров᾽я» пройти повне обстеження та програму стимуляції ЕКЗ, які тривають біля 1- 2-х місяців і потребують до 10 відвідувань: лікар–репродуктолог проводить їх на місці, у Рівному, за схемами і підходами обраної клініки. І тільки на забір яйцеклітин для запліднення потрібно їхати в клініку ЕКЗ, а це позбавляє наших пацієнтів дискомфорту постійних переїздів і вірогідності тривалого очікування під кабінетом лікаря в клініках інших регіонів.
Ви завжди можете отримати докладну інформацію за телефонами:
+38 097 1831348; +38 066 8074556.

З донором яйцеклітин клініка підписує угоду про участь в програмі донації.
Донори, які беруть участь в програмі, отримують матеріальну компенсацію та безкоштовне обстеження.
Інформація про особу донора яйцеклітин є анонімною. Донор також не отримує інформацію про пацієнтів, для яких призначені яйцеклітини.

ЗАКОНОДАВЧІ НОРМИ  

Процедура донації яйцеклітин (ооцитів) закріплена в українському законодавстві, а саме у Наказі Міністерства охорони здоров’я України № 787 від 09.09.2013 «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні».

Наказ Міністерства охорони здоров’я України

Затверджено 09.09.2013 N 787
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
02 жовтня 2013 р. за N 1697/24229

 

ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ в УКРАЇНІ

 

I. Загальні положення

1.1. Цей Порядок регулює відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров’я, які забезпечують застосування методик допоміжних репродуктивних технологій (далі - ЗОЗ), та визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій.
1.2. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
допоміжні репродуктивні технології (далі - ДРТ) - методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах in vitro;
in vitro - техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом.
1.3. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.
1.4. Допоміжні репродуктивні технології повинні застосовуватись в закладах охорони здоров’я, що мають ліцензію на впровадження господарської діяльності з медичної практики, відповідне оснащення та обладнання згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Для закладів охорони здоров’я, що здійснюють діяльність з медичної практики понад двох років, також необхідна наявність акредитаційного сертифіката. (пункт 1.4 у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 06.03.2014 р. N 165)
1.5. Пацієнти мають право обирати ЗОЗ для проведення ДРТ.
1.6. Процедури ДРТ здійснюються в ЗОЗ, які мають медичний персонал згідно зі штатним розписом, затвердженим у ЗОЗ.
1.7. Повнолітні жінки та/або чоловіки мають право за медичними показаннями на проведення лікувальних програм ДРТ.
1.8. Питання щодо застосування методик ДРТ вирішується після оформлення заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку (далі - Заява пацієнта щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій), медичного огляду та відповідного обстеження.
1.9. Дані медичного огляду та обстеження пацієнтів вносяться до форми первинної облікової документації N 025/о «Медична карта амбулаторного хворого N ____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року N 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974.
1.10. У разі відсутності протипоказань на проведення лікувальних програм ДРТ пацієнти направляються для лікування до ЗОЗ за наявності результатів обстеження. Пацієнти можуть звертатися для проведення лікування за методиками ДРТ безпосередньо, без направлення.
1.11. Працюючим пацієнтам після проведення ДРТ видається листок непрацездатності відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року N 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за N 1005/6196.
1.12. Диспансерне спостереження за пацієнткою, якій проведено ДРТ, здійснюється відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 15 липня 2011 року N 417 «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні».
1.13. Виконання кожної лікувальної програми ДРТ проводиться з обов’язковим клінічним моніторингом та контролем загального стану пацієнтки. У разі порушення пацієнтками режиму лікування подальша медична допомога за методиками ДРТ припиняється за обґрунтованим рішенням лікаря.
1.14. Медична допомога за методиками ДРТ надається в умовах конфіденційності відповідно до статті 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я.
1.15. Медичні працівники, які надають медичну допомогу пацієнткам за методиками ДРТ, інформують їх про можливу неефективність спроб ДРТ (ненастання вагітності) та можливе виникнення ускладнень у порядку, визначеному розділами III, IV цього Порядку.
1.16. Збір та обробка персональних даних здійснюються з додержанням вимог Закону України «Про інформацію»; та Закону України «Про захист персональних даних».

II. Обсяг обстеження осіб, щодо яких проводяться лікувальні програми допоміжних репродуктивних технологій

 

2.1. Обсяг обстеження жінки:

1) обов’язкове:

• висновок терапевта про стан соматичного здоров’я та відсутність протипоказань для виношування вагітності;
• визначення групи крові та резус-фактора (при занесенні в паспорт жінки дійсні все життя);
• клінічний аналіз крові;
• коагулограма;
• аналізи крові на сифіліс, ВІЛ, гепатити B і C (дійсні 3 місяці);
• аналізи крові (IgM, IgG) на токсоплазмоз, хламідії, цитомегаловірус та корову краснуху;
• бактеріоскопічний аналіз виділень із трьох точок (вагіни, уретри і цервікального каналу);
• цитологічне обстеження мазків із шийки матки;
• загальне гінекологічне обстеження;
• ультразвукове обстеження органів малого таза;
• аналіз крові на антимюллерів гормон (АМГ), пролактин (Прл), фолітропін (ФСГ), лютропін (ЛГ), прогестерон (П), естрадіол (Е2);

2) за показаннями (додаткове):

• обстеження матки та маткових труб (гістеросальпінгографія, соносальпінгоскопія, лапароскопія, гістероскопія);
• кольпоскопія;
• біопсія ендометрія;
• біопсія ендометрія;
• бактеріологічне обстеження матеріалу з уретри та цервікального каналу;
• аналіз крові на тестостерон (Т), кортизол (К), тироксин (Т3), трийодтиронін (Т4), тиреотропін (ТТГ), соматотропін (СТГ);
• визначення рівня глюкози в крові;
• обстеження на наявність антиспермальних та антифосфоліпідних антитіл;
• обстеження на наявність антитіл до тиреоглобуліну та антитіл до тиреопероксидази, антимікросомальних антитіл;
• обстеження на наявність ознак антифосфоліпідного синдрому та інших розладів імунної системи;
• обстеження на урогенітальні та TORCH-інфекції;
• висновки інших спеціалістів за показаннями (визначає лікар);
• каріотипування, медико-генетичне консультування, інші молекулярно-генетичні дослідження;
• флюорографія;
• УЗД внутрішніх органів, щитоподібної залози;
• УЗД молочних залоз для жінок не старше 40 років та мамографія у жінок старше 40 років;
• біохімічне дослідження крові: ниркові проби, печінкові проби, загальний білірубін, білкові фракції, глюкоза.

При виявленні захворювань за наявності показань до ДРТ проводиться лікування виявленої патології.

2.2. Обсяг обстеження чоловіка:

1) обов’язкове:

• визначення групи крові та резус-фактора (при занесенні в паспорт чоловіка дійсні все життя);
• аналізи крові на сифіліс, ВІЛ, гепатити B і C (дійсні 3 місяці);
• спермограма;
• флюорографія легень;

2) за показаннями:

• консультація андролога;
• каріотипування, медико-генетичне консультування та інші молекулярно-генетичні дослідження;
• обстеження на інфекції TORCH-комплексу;
• аналіз крові на фолітропін (ФСГ), лютропін (ЛГ), тестостерон (Т), пролактин (Прл), тироксин (Т3), трийодтиронін (Т4),
• тиреотропін (ТТГ);
• ДНК-фрагментація;
• MAR-тест.

ЧОЛОВІЧЕ ЗДОРОВ'Я: ПРОСТАТИТ

Передміхурова залоза (простата), безперечно, є цінним органом чоловічої статевої сфери, про який потрібно піклуватися, проте більшість чоловіків навряд чи згадують про цей орган доти, поки передміхурова залоза сама не нагадає про себе. Зате ледь тільки це відбудеться, простата відразу ж стає об'єктом підвищеної уваги з боку свого володаря.

Лікар уролог-андролог вищої категорії Медичного Центру сучасних технологій «Ваше Здоров’я» Кричильський Роман Арсенович застерігає:

- Стану простати потрібно приділяти пильну увагу, необхідно регулярно проходити обстеження і здавати аналізи, щоб не допустити розвиток серйозних захворювань, які можуть призвести до статевого безсилля і безпліддя. Передміхурова залоза у чоловіків не так добре захищена, як може здатися на перший погляд і досить часто піддається несприятливим впливам ззовні, що стає причиною виникнення захворювань, зокрема простатиту. Огляд уролога і УЗД простати є обов'язковим для чоловіків старше 50 років і дозволяє виявити багато захворювань даного органу як на ранніх стадіях, так і в запущених формах. УЗД (ультразвукове дослідження) передміхурової залози і насінних бульбашок є сучасним методом, який застосовується для діагностики хвороб чоловічої статевої сфери (простатиту, безпліддя, порушення потенції і т.д.). Для того, щоб провести ультразвукове дослідження передміхурової залози, необов'язково бути важко хворим або мати гостру потребу в лікарському догляді. Всі чоловіки повинні щороку проходити профілактичний медогляд, навіть якщо не спостерігають у себе жодних симптомів, і обов’язково пройти УЗД  якщо відчувають труднощі при сечовипусканні, або мають проблеми з потенцією.
До основних показань для проведення діагностичного обстеження можна віднести:

• Різі і дискомфорт при сечовипусканні;
• Болі внизу живота;
• Патології, виявлені при ректальному огляді;
• Відхилення в спермограмі, аналізах сечі і крові;

• Безпліддя;
• Ниркова недостатність;
• Будь-які інші дизуричні явища.

 Передміхурова залоза - м'язово-залозистий орган чоловічої статевої системи розміром з волоський горіх, що знаходиться в нижній частині таза під сечовим міхуром перед анальним отвором біля основи статевого члена. Головною функцією простати є вироблення секрету, який відноситься до рідкої частини сперми. Секрет передміхурової залози робить сперматозоїди рухливими, що грає величезну роль для запліднення. Передміхурова залоза повністю оточує початкову частину уретри, крізь її товщу проходить простатична частина сечовивідного каналу, по якому виводяться сперма і сеча через статевий член.

Що досліджують ультразвуком?

Сьогодні УЗД простати - один з основних діагностичних методів для виявлення чоловічих захворювань - роблять майже в кожному медичному центрі або клініці.
 Для хворих - це проста безболісна процедура, а для лікаря-уролога - дуже інформативний і показовий метод клінічного обстеження. При цьому, на відміну від інших методів, УЗД можна проводити за потребою з невеликими проміжками часу без побічних дій на здоров'я чоловіка.
 УЗД з граничною точністю може визначити наявність захворювання на ранній стадії, коли його ще не важко вилікувати.

Найдостовірніший і безпечний метод візуалізації залози - за допомогою ультразвуку. При вивченні передміхурової залози датчик УЗД оцінює кілька параметрів простати - однорідність, щільність, розміри і структуру простати, наявність новоутворень. Всього за кілька хвилин УЗД лікар визначає форму, обсяг, розміри, структуру і межі простати, може виявити аденому, простатит, камені і навіть рак.
На ультразвуковому дослідженні фахівець оцінює структуру залози, її щільність, розміри, однорідність, наявність будь-яких новоутворень. Визначення обсягу залози в мілілітрах або см3 важливо при її збільшенні і плануванні подальшої лікувальної тактики. При обсязі 30-40 мл показано медикаментозне лікування, 40-60 - малоінвазивні операції (лазер), понад 60 - трансуретральна резекція, а гігантські аденоми об'ємом 100 і більше мілілітрів оперуються з відкритого доступу (аденомектомія). У нормі розміри простати не повинні перевищувати 3 х 3 х 5 см, а об'єм - 25 мл.
Нормальний об'єм простати визначається за формулою:
Обсяг простати = 0,13 х вік(років) + 16,4
Формула відображає нормальне невелике збільшення простати з віком, пов'язане з інволюцією тканин і зменшенням концентрації тестостерону.
Результати, отримані під час процедури, можуть вказати на декілька складних чоловічих захворювань: простатит, аденома, рак простати і кіста простати.

Простатит

Запальна хвороба передміхурової залози. Вважається, що простатитом частіше усього хворіють чоловіки найбільш працездатного та репродуктивного віку — 20- 45 років. Найчастіше до простатиту призводить переохолодження, моржування, контрасні душі, інфекції, що викликають бактерії (стафілококі, ентерококі), а також інфекції, які передаються статевим шляхом.

Простатит може викликати неприємні симптоми - бажання частіше відвідувати туалет, біль і дискомфорт внизу живота, появу крові в сечі чи спермі, зниження лібідо, передчасну еякуляцію (швидкий секс), еректильну дисфункцію. Основними симптомами захворювання є печіння і дискомфорт під час сім'явиверження і сечовипускання, часте сечовипускання, розлад еректильної функції. До загальних симптомів простатиту також відносять швидку стомлюваність, знижену працездатність, обумовлені хронічною інтоксикацією і гормональними порушеннями. При тривалому захворюванні в хворих розвивається астенізація, поганий сон, апатія, головний біль і ін
На ультразвуковому дослідженні при простатиті спостерігається збільшення розмірів органу.

Кіста передміхурової залози

Хвороба, що характеризується утворенням в залозі порожнини невеликого розміру з рідиною. Зазвичай кіста простати розвивається на тлі хронічної форми простатиту. За допомогою ультразвукового дослідження передміхурової залози вдається визначити положення кісти і її розміри. На зображенні УЗД при детальному огляді простати можна помітити невеликі порожнини з рідиною, які і є кістами. Дослідження також може визначити точне розташування порожнин і їх розміри, що дуже допоможе при лікуванні патології.

Аденома передміхурової залози (доброякісна гіперплазія)

Хвороба, яка супроводжується значним збільшенням розмірів простати, що згодом призводить до порушень відтоку сечі і неможливості випорожнення сечового міхура.
Основними ознаками захворювання є відчуття неповного випорожнення сечового міхура, часте сечовипускання, слабкий струмінь сечі, а в запущеній стадії - затримка відтоку сечі.
Вважається, що аденома відзначається у кожного другого чоловіка, що досяг 60-річного віку. Вчасно розпочате лікування часто призводить до гарних результатів. На пізніх стадіях хвороби єдиний метод лікування - це операція.

 Під час проведення ультразвукового дослідження передміхурової залози у пацієнта спостерігається збільшення розмірів простати і аденоматозних вузлів. Основні симптоми, які вказують на недугу: часте сечовипускання, ослаблення струменя, затримка сечі.

Аденома передміхурової залози вважається одним з проявів чоловічого клімаксу і виникає після 45-50 років через гормональний дисбаланс, внаслідок якого порушується нормальна зв'язок між залозами внутрішньої секреції. У чоловічому організмі на рівні клітинної структури відбуваються зміни в передміхуровій залозі: клітини центральної частини простати відтворюються в кілька разів швидше, що призводить до зростання передміхурової залози. Через дисбаланс гормонів і переважання токсичного дегідротестостерона клітини залози множаться і розростаються, утворюється доброякісна пухлина навколо сечівника в простатичному відділі, яка формується через розростання клітин, орган збільшується в об'ємі, стискаючи уретру і судинно-нервові пучки в малому тазу, частково блокуючи відтік сечі.

Внаслідок того, що сечовипускний канал звужується, чоловікові доводиться більше прикладати зусиль, щоб повністю виштовхнути сечу з міхура. З плином часу м'язи сечового міхура не можуть подолати вузький канал, і сеча залишається в ньому, не даючи можливості повністю спорожнити його, в результаті порушуються функції сечового міхура. Через зростання обсягу залишкової сечі збільшується обсяг сечового міхура, розвиваються дистрофічні зміни  і втрата еластичності м'язів, значно збільшується тиск в сечовому міхурі, що призводить до здавлення сечоводів  і розширення верхніх шляхів, в результаті виникає порушення ниркової функції, практично повне порушення функції сечового міхура і верхніх сечових шляхів, ниркова недостатність. Згодом з’являються більш серйозні проблеми, включаючи кров у сечі, камені в нирках, нетримання, гостру затримку відтоку сечі.

Медикаментозне лікування призначається хворим, у яких є початкові ознаки порушення відтоку сечі без залучення в патологічний процес нирок і сечоводів, за умови відсутності будь-яких серйозних ускладнень. Якщо аденому запустити, єдиним методом лікування стане операція. Найкращою профілактикою є регулярний медичний огляд. Чоловікам старше 50 років рекомендується відвідувати уролога двічі на рік і проходити призначені лікарем обстеження. 
Аденома передміхурової залози завжди варіюється за ступенем тяжкості симптомів і не у всіх випадках створює проблему для чоловічого здоров'я. Щоб не допустити серйозних ускладнень, чоловікам рекомендується кожні півроку проходити відповідне обстеження в медичному закладі. У випадку найменших проявів захворювання без зволікань звернутися до досвідченого фахівця. Найпоширеніші фактори, що сприяють збільшенню ризику захворювання:

• Зміна гормонального балансу організму;
• Малорухливий спосіб життя, обтяжений шкідливими звичками;
• Відсутність лікування хронічних захворювань, в тому числі серцево-судинних патологій;
• Вплив несприятливих умов навколишнього середовища, постійні переохолодження.

Гормональний фон змінюється з віком, і це єдиний фактор, який неможливо змінити. Всі інші перераховані причини цілком піддаються профілактиці, особливо якщо почати заходи щодо зміцнення чоловічого організму не в 40 років, а заздалегідь.

Рак передміхурової залози

Злоякісне утворення, яке частіше розвивається у чоловіків після 60-ти років. 
Симптоми, які проявляються при даному захворюванні, часто нагадують ознаки аденоми простати. Рак простати, на відміну від раку інших органів, розвивається дуже повільно. Захворювання довгий час може протікати без прояву будь-яких симптомів, що призводить до пізнього визначення і лікування раку простати.
Хвороба починає проявляти себе, коли пухлина проростає за межі передміхурової залози (простати) і дає метастази. Як злоякісна пухлина рак має здатність формувати метастази, проникає в тканини, розташовані недалеко від передміхурової залози. Рак простати також може проникнути в лімфатичні вузли і поширюватися з потоком крові або лімфи по лімфатичній системі  та метастазуватися по всьому організму. Найчастіше хвороба метастазується в кістки і органи малого тазу, а також в печінку.

Симптоматика раку простати на початкових стадіях збігається з простатитом. На пізніших стадіях захворювання з'являється біль у хрестці, промежині, мошонці, голівці статевого члена, утруднене сечовипускання млявим струменем, домішка крові в сечі або спермі, неврологічні симптоми та опухання ніг, спричинене погіршенням роботи лімфатичної системи.  Швидка і значна втрата ваги також є одним з симптомів.
Лікування раку передміхурової залози можливе тільки на ранніх стадіях захворювання. Чим швидше виявлено рак, тим більше шансів, що його вдасться вилікувати. Рак простати має один з найнижчих рівнів виліковування, з огляду на труднощі діагностики на ранніх стадіях та часом сором'язливість та небажання чоловіків звертатися до лікаря по допомогу. У більшості випадків злоякісна пухлина простати виявляється у чоловіків старше 55 років, однак, в тій чи іншій мірі йому схильні чоловіки різного віку. Підступність захворювання в тому, що довгий час воно не виявляє себе ніякими симптомами, тому лікарі радять кожному чоловікові, починаючи з 50 років, щорічно проходити цю процедуру.

Профілактика

Профілактикою захворювання є регулярні ректальні обстеження простати у чоловіків похилого віку і регулярне і нормальне статеве життя для всіх чоловіків - за відсутністю еякуляції в простаті накопичуються канцерогенні речовини, які часто спричинюють захворювання. У чоловіка репродуктивний цикл триває протягом усього життя, і статева система чоловіків незалежно від віку завжди в стані повної готовності.  Чоловіки, які мають сім'явиверження (еякуляцію) більш ніж 5 разів на тиждень, зменшують свої шанси захворіти на рак простати на третину.

• Не допускати переохолодження статевих органів.
• Вести регулярне статеве життя.
• Обов'язково проходити обстеження передміхурової залози, не рідше одного-двох разів на рік.

Обстеження

При зверненні до уролога-андролога пацієнтові пропонується стандартний діагностичний «пакет» для виключення патології статевих і сечовивідних органів та супутньої патології:

1. Загальний аналіз крові (гемоглобін, еритроцити, лейкоформули) і сечі (цукор, білок, солі, лейкоцити і еритроцити);
2. Біохімія крові (цукор, ліпідний і вуглеводний обмін, печінкові ферменти, білки гострої фази);
3. УЗД нирок та чаші-мискової системи, сечового міхура із залишковою сечею, простати;
4. Антитіла і антигени на статеві інфекції в сироватці крові;
5. Мазок з уретри на мікрофлору, посів (визначення хронічних інфекцій, збудників простатиту);
6. Дослідження простатичного секрету (лейкоцити, бактерії, кров, солі);
7. Тест на рівень тестостерону (після 40-45 років, при проявах чоловічого клімаксу), ПСА (онкомаркер або простатспецифічний антиген);
8. Спермограма (при підозрі на безплідність).

Спермограма

Запліднюючу здатність сперми характеризує кількість сперматозоїдів в 1 мл сперми, яке в нормі становить 60-120 млн. При цьому рухливі сперматозоїди повинні становити не менше 70% від їх загальної кількості, нижньою межею норми (за даними ВООЗ) прийнято вважати не менше 20 млн сперматозоїдів в 1 мл (спермограма).
Найголовніше, що повинен робити кожен чоловік після сорока, - це здавати кров з вени на простатспецифічний антиген (ПСА). Цей аналіз виявляє рак вже при його зародженні. Проходячи обстеження регулярно, чоловік гарантує собі здоров'я і довголіття.

Рівень ПСА і тестостерону

Простатспецифічний антиген - це білок-фермент, що розріджує сперму і виробляється тільки клітинами простати. При аденомі підвищується незначно, а ось ракові клітини виділяють його у великій кількості, цей феномен використовується для ранньої діагностики онкопатології.
Норма ПСА - від 2,5 до 6,5 нг/мл, значення понад 10 з високою ймовірністю свідчать про рак. Чоловікам старше 45 років необхідно здавати ПСА щорічно, швидке зростання концентрації онкомаркера - також привід запідозрити рак. При аденомі простатспецифічний антиген підвищується в незначній мірі.
Рівень тестостерону побічно говорить про стан чоловічого організму, після 40 років він прогресивно падає нижче норми 11-33 нмоль/л. Аналіз здається обов'язково перед призначенням замісної гормональної терапії (ін'єкції або трансдермальні депо тестостерону). Недолік тестостерону і надлишок його метаболіту дегідротестостерона характерні для чоловічого «клімаксу» і безпосередньо пов'язані з аденомою простати.

В медичному центрі «Ваше Здоров’я» пацієнтів приймає лікар уролог-андролог вищої категорії Кричильський Роман Арсенович. 

Консультація уролога проводиться за попереднім записом.

телефони для попереднього запису:
(0362) 64-24-11
(050)  435 21 69 
(097)  183 13 48
 м. Рівне, вул. Данила Галицького,1,
час роботи:
понеділок-п’ятниця: з 9.00 до 17.00;
субота:  з 9.00 до 13.00; неділя - вихідний

1. Андрологія:

• Еректильна дисфункція (імпотенція), зниження лібідо (статевого потягу).
• Чоловіче безпліддя (повна діагностика і лікування).
• Чоловічий клімакс (вікове згасання статевих функцій).
• Запальні захворювання (простатити, уретрити, баланопостити).
• Захворювання, які передаються статевим шляхом (хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, папіломовірусна та герпесвірусна інфекція, цитомегаловірусна інфекція, трихомоніаз, кандидоз).

2. Урологія:

• Запальні захворювання (пієлонефрити, цистити).
• Сечо-кам'яна хвороба (профілактика та консерватине лікування).
• Нетримання сечі у жінок (консервативне лікування).
• Поліпи уретри.
• 3. Ультразвукова діагностика урологічних захворювань.
• 4. Фізіотерапевтичне лікування.
• 5. Немедикаментозні методи лікування простатитів та аденоми простати.

За матеріалами Медичного центру сучасних технологій «Ваше здоров’я»